Розкрий мені очей моїх повіки
Поглянь в беззорі вічі мої ще раз,
Мене життя покинуло навіки
НЕ ПОКИДАЙ МЕНЕ!..
Хоч ти не покидай мене в цей час сумний...
В цей час самотній, темний і холодний...
Не покидай!
Нехай!
Твоє тепло, тепло твойого тіла не відчутнє,
Нехай тебе зовсІм не бачу,
Та знаю про твою присутність...
Плачу...на відстані зігріти намагаюсь
тебе холодного...
Холодні пальці й губи голодно цілую...
Не наяву, у сні...
***
Коли все втрачено,
Коли навколо тиша голосна,
Коли з усіх відомих відчуттів лишився відчай,
Не залишай мене...
НЕ ЗАЛИШАЙ!
Нехай у закутках свідомості моєї
Проявиться востаннє образ твій,
Повіє хай життям від нього
Останній раз нехай він спинить біль...
Молила б і благала б: не покинь
Та гордість не дає, ні... не бувати цьому...
Автор... один молодий львів'янин