Алёна, 38 - 25 января 2008 17:27

...
Без тебе я почав багато чого боятися.
Боюся автомобілів, собак, дітей і каштанів, які падають згори.
Боюся низьких стель.
Боюся бруду, чужих помешкань і деяких комах. Більшості комах, якщо бути відвертим.
Боюся жебраків.
Боюся підходити до відчиненого вікна.
Дуже сильно боюся висоти, але тільки тієї, що пов"язана з відкритим простором, тому не боюся летіти в літаку. Хоча востаннє літав, здається років 15 тому.
Боюся хвороб, що, мабуть не оригінально, і боюся слухати музику, що напевно характерно для небагатьох.
Боюся зустрічатися поглядом із незнайомими людьми, але ще більше боюся зустріти погляд знайомого.
Боюся кроків за спиною.
Боюся, коли в мене просять прикурити, боюся непевних ситуацій і необхідності спілкуватися.
Боюся бути сам.
Іноді дуже боюся ножів, тоді намагаюся їх ховати, аби не потрапляли на очі.
Багатьох речей боюся вночі: кошмарів, злодіїв, прокидатися перед світанком і плавати в морі опівночі.
Боюся безсоння.
Боюся свого кота. Щоправда, дуже рідко.
Боюся постійних думок про алкоголь.
Боюся, що з роками навіть фізіологічно все більше починаю скидатися на інших людей.
Боюся, що почну розмовляти уві сні.
[B]Боюся, що навіть розкладаючись можна прожити дуже довго.[/B]
Іноді дуже боюся зливного отвору у ванні, але не того основного, який внизу, а запобіжного верхнього.
Боюся шкла.
Боюся символів і знаків.
Боюся орієнталістики.
Боюся подорожей і поїздів.
Боюся незнайомих міст.
Боюся сусідів.
Боюся будь-яких падінь (кожен може розуміти це по-своєму)
Боюся поліції, байдуже якої - від автоінспекторів аж до податківців включно.
Боюся державних службовців, в"язниць і казарм.
Боюся поступового звиродніння і латентного божевілля.
Боюся евентуальності древніх родових чи етнічних проклять, про які можу й не здогадуватись
Боюся, що за мої гріхи розплачуватимуться інші люди.
Боюся стати довгожителем, що з огляду на мій спосіб життя мені, мабуть не загрожує.
Боюся бути засудженим, але не боюся засуджувати сам.
Боюся необхідності бути.
Боюся свого страху.
Боюся майже всього. [B][SIZE=+1]Не боюся, мабуть, тільки миттєвої смерті[/SIZE][/B].

Автор: Мій божевільний геній. Янгол-психопат [B]Юрко Іздрик [/B](Ти вічний...спромігся вкласти всю мою летючу несвободу в свою прозу. Дякую тобі)

• 
• 
•