Забути..Любити, 38 - 22 мая 2010 23:16

Доторкнувся би ти один раз до моєї долоні всього на кілька секунд...

Повернути час чому не можна? чому не можна все змінити,коли так хочеться і це приносить нам велику біль. Іноді час підвласний нам,але ми вважаємо ,що нам нічого не треба створювати,нам легко жити в тому періоді нашої буденості, ми не дивимось назад ,а тільки вперед і забуваємо про те що без свого минулого у нас не буде майбутнього. Правду кажуть: Хто не знає історії то пропаща людина..
Він подивився їй у слід ,а вона так довго хотіла затримати цей погляд..Цей прощальний погляд в которому він кричав їй так тихо,що любить її і що хоче все змінити,але не може цього зробити...
А що було раніше?????
Дуже багато всього було,особливо поцілунки він пристрасно накидувався на неї і цілував її вуста. Іноді вона червоніла і прибирала обличчя. а він брав її обличчя у долоні і ніжно,так ніжно своїми пугкими губами доторкався до її маленьких.. А ще...його долені такі довгі пальці котрі бігали поїї тілу як мурахи..
Він сидів навпроти неї,на стої стояла чашка зеленого чаю з жасміном,він дивився на неї і намагався зловити її погляд.
-Ти пам,ятаєш як ми гуляли в Маріїнському,коли було так холодно і як ховалися під деревами від вітру??? - запитав він і продовувжував дивитися на неї тим сумним і втой же час солодким поглядом.
Вона мовчала і дивилась на нього, а він продовжував.
- А пам,ятаєш,як мама зайшла до кімнати?
Вона подивилась так на нього і посміхнулась,а він :
- Я прошу не плач . - попросив він.
А вона не витримала і закричала :
- НУ чому так все,чому ти нічого не зробив,я тебе не розумію.

Вона сиділа у вагоні і дивилась у вікно, з її очей текли сльози, вона зрозуміла чому п,ятий рік її тягне саме до цього міста. Якже боляче розуміти було їй,що він там а вона тут.

• 
• 
•